Рубрика Бахматов задрот.
Уявіть собі. Воююча країна, воює з країною, у якої друга за розміром армія у світі.
Уявіть собі центр міста величезної агломерації. У ній проживає 3-4 млн людей. Найбільша країна у Європі.
Уявіть собі рівень менеджменту у місті, коли ти, по перше, офігів коли побачив якусь шаурму у центральній частині.
І ти її прибираєш.
Але, друзі, це перший раунд в двобої мера та шаурми – за мером. Але весь бій проти незаконних торгівельних точок в Києві програно.
Бо якщо він вручну керує прибиранням ларька з шаурмой, це значить що керування у місті немає загалом.
Поясню, що треба зробити
По-перше, у Києві тисячі шаурмів. І ти що з телефоном будеш бігати і кричати: «Законно, незаконно!»?
Загалом проблем тисячі в вручну їх вирішувати не можна. Треба будувати системні організаційні конструкції, де ми будемо знати, що у нас, наприклад 1000 точок шаурми. Ними керують 10 мереж плюс 150 аматорів. Ну, любителі шаурми, люблять хорошу шаурму.
Тобто, 150 людей плюс 10. 160 людей поміщаються у групу телеграм. Усім розсилаються договори і пояснюється: «Друзі, ми подивилися на ваші шаурми, вони корисні, вони безпечні, ви там робите нормальне м‘ясо, прибираєте, охайно. Ми вам видаємо в білу дозволи. Ви за це в білу платите комерційну вартість.»
Нагадаю, що зараз шаурма приносить Києву 5-7 млн грн. Це кошмар. І це майже без грошей. Все інше корупційне.
Власників точок з шаурмою треба попередити, що вони НЕ можуть збільшувати точки поки не буде домальовано план і не буде зрозуміло, навіщо це потрібно.
Ми проаналізуємо є люди там, чи нема, якість, кількість, будемо це перевіряти.
А от якщо якийсь рагуль захоче встановити одну незаконну точку шаурми…
Я запропонував одну дуже просту конструкцію «Око за око».
Одна незаконна і ми одразу забороняємо одну законну. Пофіг яку. Рандомно.
І тоді от ця профспілка шаурмістів самі між собою домовляться, аби жоден рагуль не дивував мера на Бессарабці цією історією.
